Сьогодні, майже чотири десятиліття тому, Радянський Союз став свідком найстрашнішої ядерної катастрофи в історії, коли вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС в Україні.
У сучасній російській столиці під ногами москвичів спить ще одна потенційна радіаційна загроза.
У московському районі Щукіно на північному заході Москви міська влада планує забудувати нові забудови на підземних трубах, що транспортують рідкі радіоактивні відходи, а також побудувати комерційні та житлові будівлі, школу та дитячий садок.
Місцеві жителі та експерти кажуть, що ці великі будівельні роботи можуть пошкодити труби, що потенційно призведе до викиду радіоактивних відходів у довкілля.
«Усередині старих труб лежать сантиметрові відкладення радіоактивних солей. Там величезний коктейль, в якому є безліч різних радіонуклідів», — сказав Андрій Ожаровський, фізик-ядерник і активіст антиядерної кампанії.
«У разі пошкодження труби, що функціонує… це може призвести до простого розливу її вмісту, що призведе до локального забруднення», — розповів Ожаровській газеті The Moscow Times.
Якщо проект буде реалізовано, він спричинить знесення гаражного комплексу на Роговій вулиці у Щукіно, що ще більше розсердить мешканців, оскільки автомобілі з більш ніж 1400 гаражів захаращують і без того переповнені місцеві двори.
У московському районі Щукіно розташовано кілька наукових установ. Цей район був колискою атомної промисловості Росії у 1940-х роках та відіграв важливу роль у створенні першої радянської атомної бомби.
Серед них Курчатівський інститут та Інститут неорганічних матеріалів імені Бочвара, які досі займаються ядерною наукою. Протягом десятиліть у результаті їх досліджень утворювалися ядерні відходи, які підземними трубами транспортувалися на московський завод з переробки рідких радіоактивних відходів у тому ж районі.
За словами Ожаровського, через секретність, що оточує цей ядерний кластер, а інформація часто засекречена під час листування з владою, точний обсяг задіяних радіоактивних матеріалів та масштаб гіпотетичної аварії залишаються неясними.
Експерти, знайомі з ядерними дослідженнями, висловили свої припущення.
"Як людина з профільною освітою можу сказати, що такі підприємства, як радіохімічні експериментальні майстерні інституту Бочвара, а також атомні реактори та інші об'єкти Курчатівського інституту, не можуть працювати без утворення радіоактивних відходів, насамперед рідких", – сказав Ожаровський.
За словами Ожаровського, у гіршому випадку радіоактивні речовини випливуть із пошкоджених труб у землю в рідкій формі і врешті-решт потраплять у струмки, що живлять Москву-річку, головну водну артерію Москви.
"Вони [розлиті речовини] розсіються, створивши зону радіоактивного зараження, яку потрібно буде захистити", – сказав він. "У цій зоні не може бути ніякого будівництва, і очищення буде дуже дорогим, оскільки радіоактивні речовини мають тенденцію досить легко розсіюватися, але їх дуже важко зібрати назад – ми знаємо це Чорнобилем та іншими аваріями".
Володимир Мордашов, провідний експерт Курчатівського інституту, де він працював з 1955 року, висловив цього місяця аналогічні побоювання.
«Грунт під [гаражним] кооперативом — це, по суті, цвинтар довгоживучих радіоактивних відходів», — сказав Мордашов під час круглого столу з цього питання у Мосміськдумі, у якому взяли участь зацікавлені депутати, експерти та місцеві жителі.
«Рівні радіації там [настільки високі], що будувати там щось небезпечно. Єдиний варіант для цієї території — засипати весь кооператив ґрунтом та рослинністю», — сказав він.
Крім прямого впливу на труби, робота важкої будівельної техніки також може спричинити рух ґрунту. Згідно з генеральним планом Москви, об'єкт розташований на нестабільній території, яка піддається небезпечним геологічним явищам.
На круглому столі кілька мешканців Щукіного також висловилися проти планів забудови та закликали владу зупинити проект.
«Загалом усі люди, з якими ми спілкувалися на вулиці… були одностайні в тому, що нам потрібно зберегти цей [гаражний] комплекс. Нам тут не потрібен якийсь конкретний розвиток; наш район уже перенасичений як автомобілями, так і житловими будинками», – розповів Олександр, який живе неподалік об'єкту.
Місцева мешканка Галина розповіла, що чиновники систематично ігнорували дзвінки мешканців, незважаючи на їхні численні спроби постукати у всі двері.
«Мешканці, не дуже знайомі із законотворчою діяльністю, пишуть листи від душі. І я вважаю, що уряд Москви просто, можна сказати, знущається з протестувальників, які видають крики душі, але отримують лише бюрократичні відповіді», — сказала вона.
Петиція проти будівництва наразі зібрала 1200 підписів.